Назад Зміст Далі


Показати/сховати текст

Круті та Тихоні

Маленька пташечка, яку звали Кульбабка, зовсім розгубилась, коли почула, як її дражнять. Це було дуже образливо, але пташечка не почала себе захищати, а полетіла до своєї матусі за порадою. Та вислухала й похвалила донечку за те , що вона не почала сваритись.

— Ти молодець, витримала, не стала на їхній рівень.

— Але вони подумають, що я слабка й безсила, якщо себе не захистила.

— То не вірна думка. Сильна — це коли маєш сили стерпіти й бути вище образ.

— Але ж вони знову почнуть мене ображати. Я не зможу вічно терпіти. Я хочу мати друзів.

— То не друзі, якщо таке виробляють. Щодо образ і вічності, то їх на стільки не вистачить. Якщо ти не будеш реагувати, їм скоро це набридне і вони почнуть шукати іншу жертву, бо вони такі, а тебе почнуть поважати. А коли поважатимуть і почнуть звати усвоє коло, то добре подумай, чи є в тебе з ними щось спільне і чи подобається тобі, так, як їм, ображати й принижувати інших. Якщо відмовлятимешся від їхньої пропозиції товаришувати, то обов'язково поясни, чому саме. Можливо твою думку підтримають і інші. Якщо не підтримають — не сумуй, бо їх не можливо виправити. Лети і знайди собі однодумців.

Пташка подякувала матусі і полетіла до центру лісу.

— О! Крихітка — Повзалка — Тупа голівонька прилетіла!

— Ха! Дивіться, як вона кривесенько крильця розпатьохала! Ха - Ха!

Але Кульбабка ніяк не зреагувала. Просто сіла на гілку іншого дерева.

— Дивись! Не реагує! Знайшлась собі найкраща!

— О! Жере комашку і зневажає горде товариство.

Ці образи сипалися і сипалися, але Кульбабка нічого не відповідала і нікуди не тікала.


З часом на ліс впали сутінки й усі розлетілися по домівках. Пташка була виснажена і вся тремтіла. Мати її приголубила, поцілувала й поклала у ліжечко. Вранці - знову образи. В наступний день теж. А на третій день не з'явилась у центрі лісу.

— Це де ж вона? Таки здалася?

— Скоріше за все, у неї інші плани на сьогодні, можливо полетіла на інший край лісу. Айда, подивимось. — І вони полетіли.

І справді, Кульбабка сиділа на ялинці і дзьобала шишку.

— Ти що, втекла? Злякалась?

Вона не відповіла, додзьобала шишку, і, ігноруючи галас, полетіла додому.

— Ти ба! Крута виявилась ! Нам би така не завадила у товаристві.

— А й правда.

— Вона до нас не буде приєднуватися, ми її ображали.

— Та буде ! Ми скажемо, що то була перевірка її характеру і вона погодиться.

Так і зробили. Але Кульбабка відмовила їм і пояснила, чому саме не хоче з ними товаришувати.

— Я ж казав, що не захоче. Та й взагалі, вона права. Принижувати інших це погано і свідчить про слабкість. Я теж не буду з вами товаришувати.

— І я!

— І я!

— І я!

— Ой! Дивись, наші тихоні забалакали! Ну і скатертиною дорога! — Ми і без вас упораємось!

— Але згодом виявилось, що тихонь, яких ображають, більше ніж "крутих хлопців". Тому об'єднавшись, тихоні створили дуже, дуже велике товариство. І "крутим хлопцям" вже не було кого ображати. Вони стали тихі-тихі, бо були таки слабкими боягузами.


Ольга Лапушен

авт. мал. А. Лапушен





журнал Котя

© Тарас Капущак, ідея, впорядкування, художнє оформлення, 2009
Контакти: info@kazka.in.ua

журнал Котя